Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
в Комуні жде спочивок.
Шляху в нас іншого нема,
тримаймо стрій гвинтівок!
Між нас чимало є хлоп’ят,
що йшли з батьками разом,
хто подавав патрон, снаряд –
як помсту за образи.
Наш паровозе, мчи притьма,
в Комуні жде спочивок.
Шляху в нас іншого нема,
тримаймо стрій гвинтівок!
Наш паровоз пройшов ремонт,
готуємо ми зброю,
і ледве виникне в нас фронт –
ми станемо до бою!
Наш паровозе, мчи притьма,
в Комуні жде спочивок.
Шляху в нас іншого нема,
тримаймо стрій гвинтівок!
Червень 2026
|
Мы дети тех, кто выступал
На бой с Центральной Радой?,
Кто паровоз свой оставлял,
Идя на баррикады.
Наш паровоз, вперед лети.
В Коммуне остановка.
Другого нет у нас пути –
В руках у нас винтовка.
Среди нас много есть ребят,
Что шли с отцами вместе,
Кто подавал патрон, снаряд?,
Горя единой местью.
Наш паровоз, вперед лети.
В Коммуне остановка.
Другого нет у нас пути –
В руках у нас винтовка.
Наш паровоз мы пустим в ход,
Такой, какой нам нужно.
И пусть создастся только фронт –
Пойдем врагов бить дружно.
Наш паровоз, вперед лети.
В Коммуне остановка.
Другого нет у нас пути –
В руках у нас винтовка.
Б.Скорбин (1921)
|