Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фро́нти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
полишали рідний край.
«Ти чогось мені, кохана,
на прощання побажай!»
І кохана відказала:
«Побажаю я таке:
стрінеш смерть – так щоб миттєву,
а поранення – легке.
А найбільш тобі бажаю:
без пораз і сміючись,
з перемогою додому
ти скоріше повернись».
Він ізнов окинув зором
любі очі та уста:
«А іще тебе прохаю:
напиши мені листа».
«Та куди ж тобі писати?
Як знайти твої сліди?»
«Все одно, – промовив стиха, –
напиши хоча б куди».
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фро́нти комсомольці
Громадянської війни.
Червень 2026
|
Дан приказ: ему – на запад,
Ей – в другую сторону...
Уходили комсомольцы
На Гражданскую войну.
Уходили, расставались,
Покидая тихий край.
«Ты мне что-нибудь, родная,
На прощанье пожелай».
И родная отвечала:
«Я желаю всей душой:
Если смерти, то - мгновенной,
Если раны - небольшой.
А всего сильней желаю
Я тебе, товарищ мой,
Чтоб со скорою победой
Возвратился ты домой».
Он пожал подруге руку,
Глянул в девичье лицо:
«А еще тебя прошу я:
Напиши мне письмецо».
«Но куда же напишу я?
Как я твой узнаю путь?»
«Все равно, – сказал он тихо, –
Напиши... куда-нибудь!»
Дан приказ: ему – на запад,
Ей – в другую сторону...
Уходили комсомольцы
На гражданскую войну.
М.Исаковский (1937)
|