Вальс у ритмі дощу
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
Щоби вогонь у нас не згас,
хмизу підкинь.
В мокрих наметах друзі сплять,
крім чергових навкруг багать.
Сосни гудуть в імлі в цей час,
й вітру орга́н не вщух.
Ні?де ні сісти, ні лягти,
скільки ж у світі є сльоти...
Слухай, давай станцюєм вальс
в ритмі дощу!
В небі під хмарами – пітьма,
в небі і про́світу нема,
а під ногами – не паркет,
а череда калюж.
Та зігріває нині нас
цей недоречний ніби вальс,
і наша зірка між планет
сяє чимдуж.
Квтень 2026
|
Вальс в ритме дождя
Солнца не будет – жди, не жди:
третью неделю льют дожди,
третью неделю наш маршрут
с доброй погодой врозь.
Словно из мелких-мелких сит,
третью неделю моросит...
Чтоб не погас у нас костер,
веток подбрось.
В мокрых палатках спят друзья,
только дежурным спать нельзя.
Сосны качаются во мгле,
словно орга́н, гудят.
А у костра ни сесть, ни лечь,
как не устанет дождик сечь...
Слушай, давай станцуем вальс
в ритме дождя!
В небе не виден звездный свет,
в небе просвета даже нет,
а под ногами не паркет,
а, в основном, вода.
Но согревает нынче нас
этот смешной и странный вальс,
и вопреки всему горит
наша звезда.
Наум Лисица (1966)
|