Пісенька фронтового шофера
Через гори, рі́ки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
Ех, воєнне мандрування!
Звичне нам будь-яке бомбування.
Та вмирати – ранувато,
ще є справи і вдома у нас.
Довгу путь від Волги до Берліна
перед нами жереб наш простер.
Нелегка година,
йшла війна неспинна,
та кермо не полишав шофер.
Ех, воєнне мандрування!
Звичне нам будь-яке бомбування.
Та вмирати – ранувато,
ще є справи і вдома у нас.
Може бути, невійськовим людям
добре пояснити я не зміг,
та ніяким чудом
ми не позабудем
фронтових наїжджених доріг.
Ех, воєнне мандрування!
Звичне нам будь-яке бомбування.
Та вмирати – ранувато,
ще є справи і вдома у нас.
Березень 2026
|
Песенка фронтового шофера
Через горы, реки и долины,
Сквозь пургу, огонь и черный дым
Мы вели машины,
Объезжая мины,
По путям-дорогам фронтовым.
Эх, дорожка фронтовая!
Не страшна нам бомбежка любая,
Помирать нам рановато –
Есть у нас еще дома дела.
Путь для нас к Берлину, между прочим,
Был, друзья, не легок и не скор.
Шли мы дни и ночи,
Было трудно очень,
Но баранку не бросал шофер.
Эх, дорожка фронтовая!
Не страшна нам бомбежка любая,
Помирать нам рановато –
Есть у нас еще дома дела.
Может быть, отдельным штатским людям
Эта песня малость невдомек,
Мы ж не позабудем,
Где мы жить ни будем,
Фронтовых изъезженных дорог.
Эх, дорожка фронтовая!
Не страшна нам бомбежка любая,
Помирать нам рановато –
Есть у нас еще дома дела.
Наум Лабковский, Борис Ласкин (1947)
|