Все одно
Принесли у землянку посилку –
й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
і згадався рідний дім...
Бо відправлення поштове –
так надписане воно:
«Чи Павло́ві, чи Петро́ві,
чи Миколі – все одно...»
Я – не перший, не другий й не третій,
тим не менш, посилці рад.
Тож не буду тримати в секреті:
я – надійний адресат.
Щирі вам мої вітання!
Усвідомив я давно:
хто ви – Клавдія, чи Таня,
чи Оксана – все одно.
Щоб відзначити нашу побіду,
треба стрінутися нам.
Я до вас неодмінно приїду...
Та куди? Не знаю сам.
Це поза́очне знайомство –
де продовжиться воно?
Може, в Томську, може, в Омську,
може, в Тулі – все одно!
Березень 2026
|
Всё равно
Принесли мне в землянку посылку,
И повеяло теплом.
И забилось вдруг сердце так пылко,
И я вспомнил тихий дом...
Адрес краткий на пакете,
Там написано одно:
«Или Феде, или Пете,
или Мите – всё равно...»
Я не тот, не другой и не третий,
Но принять посылку рад.
И хочу я вам честно ответить:
Я – надёжный адресат.
Вам спасибо за вниманье,
Я могу сказать одно:
Кто вы, Таня, или Маня,
или Женя – всё равно...
Чтоб отпраздновать нашу победу,
Повидаться нужно нам.
Обязательно к вам я приеду,
Но куда? Не знаю сам...
Где же нашему знакомству
Продолжаться суждено?
Или в Омске, или в Томске,
или в Туле – всё равно...
Цезарь Солодарь (1942)
|