У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
скрадаючи кути,
і крижані кувала
над ріками мости.
Сті́ни й дах крижані,
вкруг – метелиця,
за дверми в глибині –
мла кужелиться;
ступиш крок за поріг –
всюди іній,
а під вікнами сніг –
синій-синій...
Робила справ чимало:
сріблила все кругом,
а місяць накривала
прозорим ковпаком;
голу́била ялинки,
ведмедів-блукачів,
і потім до хатинки
верталась на спочи́в.
Сті́ни й дах крижані,
вкруг – метелиця,
за дверми в глибині –
мла кужелиться;
ступиш крок за поріг –
всюди іній,
а під вікнами сніг –
синій-синій!
Лютий 2026
|
У леса на опушке
Жила Зима в избушке.
Она снежки солила
В берёзовой кадушке,
Она сучила пряжу,
Она ткала холсты,
Ковала ледяные
Над реками мосты.
Потолок ледяной,
Дверь скрипучая,
За шершавой стеной
Тьма колючая.
Как шагнёшь за порог –
Всюду иней,
А из окон парок
Синий–синий...
Ходила на охоту,
Гранила серебро,
Сажала тонкий месяц
В хрустальное ведро,
Деревьям шубы шила,
Торила санный путь,
А после в лес спешила,
В избушке отдохнуть.
Потолок ледяной,
Дверь скрипучая,
За шершавой стеной
Тьма колючая.
Как шагнёшь за порог –
Всюду иней,
А из окон парок
Синий–синий...
Сергей Островой
(1956)
|
У лісі на галявці
жила зима у хатці.
Вона сніжки солила
в новій з берези кадці.
Сукала білу пряжу
собі для полотна,
мости кувала з криги
над ріками вона.
В неї дах льодяний,
звучна горниця,
до шорсткої стіни
пітьма горнеться.
За поріг ступиш крок -
всюди іній,
а із вікон димок
синій-синій...
Була й на полюванні.
Мережила сріблом,
Тонкий манила місяць
У крижане відро.
Деревам шуби шила.
Торила санний шлях,
До хати в гай спішила.
Щоб спочити по трудах.
В неї дах льодяний,
звучна горниця,
до шорсткої стіни
пітьма горнеться.
За поріг ступиш крок -
всюди іній,
а із вікон димок
синій-синій...
Михайло Литвинець
(1971)
|