Під стукіт колес
      Мчать ялинки, мчать галяви,
      місяць в озеро пірна.
      Гарно так на верхній лаві
      край відкритого вікна!

          Нічка за вікном чорніє,
          в небесах зірки горять,
          люди сплять, а я все мрію,
          а колеса все гримлять.

      Пам’ятаю бал, прощання,
      інститутські торжества,
      і останнього спіткання
      щирі та палкі слова.

          Чи зустрітись доведеться
          в череді нових занять?
          Десь тихенька пісня ллється, 
          а колеса все гримлять.
 
      Гарно так на верхній лаві
      при відкритому вікні!
      І нові чекають справи 
      у далекій стороні.

          Йде зоря, мені не спиться,
          у природі благодать.
          І далеко вже столиця,
          а колеса все гримлять...
Лютий 2026
Под стук колёс
      Мчатся сосны, мчатся елки,
      Смотрит в озеро луна.
      Хорошо на верхней полке
      У открытого окна.

          Ночка темная такая,
          Звезды на небе горят,
          Люди спят, а я мечтаю,
          А колеса все стучат.

      Помню бал, диплом, прощанье,
      Тонкий снег и шумный спор,
      И последнего свиданья
      Сокровенный разговор.

          И когда еще придется
          Повидать своих ребят?
          Где–то чья–то песня льется,
          А колеса все стучат.
 
      Хорошо на верхней полке
      У открытого окна.
      В дальнем маленьком поселке
      Ждет меня моя страна.

          Рассветает, мне не спится,
          За окном цветущий сад.
          Далеко огни столицы,
          А колеса все стучат.
Людмила Давидович (1952)