Під стукіт коліс
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
в небесах зірки горять,
люди сплять, а я все мрію,
а колеса все гримлять.
Пам’ятаю бал, прощання,
інститутські торжества,
і останнього спіткання
щирі та палкі слова.
Чи зустрітись доведеться
в череді нових занять?
Десь тихенька пісня ллється,
а колеса все гримлять.
Гарно так на верхній лаві
при відкритому вікні!
І нові чекають справи
у далекій стороні.
Йде зоря, мені не спиться,
у природі благодать.
І далеко вже столиця,
а колеса все гримлять...
Лютий 2026
|
Под стук колёс
Мчатся сосны, мчатся елки,
Смотрит в озеро луна.
Хорошо на верхней полке
У открытого окна.
Ночка темная такая,
Звезды на небе горят,
Люди спят, а я мечтаю,
А колеса все стучат.
Помню бал, диплом, прощанье,
Тонкий снег и шумный спор,
И последнего свиданья
Сокровенный разговор.
И когда еще придется
Повидать своих ребят?
Где–то чья–то песня льется,
А колеса все стучат.
Хорошо на верхней полке
У открытого окна.
В дальнем маленьком поселке
Ждет меня моя страна.
Рассветает, мне не спится,
За окном цветущий сад.
Далеко огни столицы,
А колеса все стучат.
Людмила Давидович,
Виктор Драгунский
(1952)
|