Присядьмо на доріжку
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрі́вці усі:
Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
хай буде легкою нам путь!
Рушай, ямщику, у дорогу потрішки,
і пісню свою не забудь.
І верст, і часів пролетіло чимало,
по рейках біжать поїзди –
а все ж на тривожних перонах вокзалів
співаємо ми, як завжди:
Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
хай буде легкою нам путь!
Рушай, машиністе, в дорогу потрішки,
і пісню свою не забудь.
Й коли на ракетах зі швидкістю світла
літатимем серед зірок,
ми все ж перед стартом на звичку нехитру
затягнемо щось на зразок:
Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
хай буде легкою нам путь!
Рушай, космонавте, в дорогу потрішки,
і пісню свою не забудь.
Лютий 2026
|
Перед дальней дорогой
Когда не знавали обычаев новых,
В те давние дни и года –
Коней ожидая на трактах почтовых,
Все путники пели тогда:
Присядем, друзья, перед дальней дорогой,
Пусть легким окажется путь!
Давай же, ямщик, потихонечку трогай
И песню в пути не забудь!
И верст, и веков пролетело немало,
Составы по рельсам бегут,
Но все ж на тревожных перронах вокзалов
Опять по старинке поют:
Присядем, друзья, перед дальней дорогой,
Пусть легким окажется путь!
Давай, машинист, потихонечку трогай
И песню в пути не забудь!
Пусть нынче ракеты со скоростью света
Проносятся звездным путем,
Мы все ж перед стартом, не глядя на это,
По старой привычке споем:
Присядем, друзья, перед дальней дорогой,
Пусть легким окажется путь!
Давай, космонавт, потихонечку трогай
И песню в пути не забудь!
Владимир Дыховичный,
Морис Слободской
(1958)
|