Та годі вже цькувати Президента!
    Бо президентом бути – це не сміх:
    в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
    і мерзне там, один за нас усіх!

    Він здрить уда́ль – й важку гадає думу,
    йому – от чесно! – соромно за нас:
    чому не надонатили всю суму
    на так потрібний нам боєприпас?!

    Бо нащо він тоді нам дав ту «тищу»,
    невже – за дані з банківських карток?..
    Що ж, вдячних ніт, ні на землі, ні вище;
    і він помститься, дайте тільки строк!

    Так, дайте другий строк! Гайда́ до «Дії»:
    там вибори відбудуться ось-ось!
    Він сто мільйонів «лайків» там нариє –
    тоді ми хробачків і наїмось...