Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпі́л!

Тут вмоститься наступне покоління;
Петровичу, посунь стілець у стик!
Й візьми собі Глафіру на коліна!
Ну й що́, що важить центнер? Ти ж мужик!

Наречена:
Візьміть стільців кілько́ро у сусідів;
взуття зніміть, ця зала в нас жила́!
(Убік.)
Тут стільки поназвали дармоїдів,
що тільки боком влізеш до стола!

Жених¹:
Я завтра – в нічну, за добу повернуся,
бо зайнятий – двадцять чотири на сім!

Наречена:
У тебе не вигорить, любий мій дусю,
а спробуєш знову – так я тебе з’їм!

Теща:
За стіл пробачте: в нас Перебудова².
На три талона³ зляпали борщу.
А в черзі за вином побили Вову (вказує на Вову),
всі ґудзики зірвавши на плащу!

Але нам дещо підігнав Петрович...
Петровичу, ти дріжджі де узяв?

Петрович (з-під Глафіри, напівпридушено):
Не совайсь так, у мене там не овоч...
Зніміть її, я вже брикетом став!

Теща⁴:
Ну і добре, біс із ним,
є млинці, є деруни!
Вдовольнимся і «трійним»⁵,
тільки б не було війни!
Ух! Їх! Ух! Їх!

Хор гостей:
Ми чули це: всі крадуть напропале,
а мафія керує баришем...
Навіщо ж ви гостей собі зазвали?
Сиділи б, та давилися борщем!

Теща (за інерцією):
Треба не сварити дім,
а приносити самим!
А кого не тішить стіл,
хай іде собі, дебіл!
Ух! Їх!

Хор гостей:
А зараз ми тут всіх віддухопелим!
І посуд переб’єм на весь бюджет!
Вертай нам подарунки наші – телик
і виграшної позики білет!

Жених:
Вертати? Це з якого переляку?
А телик ваш – поламаний, мабуть...
Петровичу, та скинь ти цю коняку!
Скоріш! Ти що́, не бачиш: наших б’ють!

Петрович (з-під Глафіри):
Гей, хлопці, та відсуньте вже цей трактор!
Хто-небудь, принесіть мерщій домкрат!..
От зараз скресне мій прим’ятий фактор –
й розберемо́сь, який кому тут сват!

Далі йде страшна бійка.

Раптом з-під кофти у тещі випадає пляшка зеленого скла.

Гість⁶:
Мати рідна, ну й бедлам:
теща щось родила нам!
Не дитинку, не мишівку⁷, –
просто пляшечку-літрівку!
Жаль, якщо це – літр води...

Хор гостей:
Ану, давай її сюди!
(П’ють.)

Гість⁸:
А де б мені узяти тещу
таку родючу на пляшки?
І хай би хто не думав дещо –
а щоб мої́ були таки!..

Теща:
Ну добре, молодим пора в постелю.
Ці зуби треба вимести кудись.
Петровичу, відсунь з дороги телик!
І врешті від Глафіри відліпись!

Хор гостей:
А гірко-гірко, усім нам гірко,
борги подружні б’ють ключем!
Вам на добраніч, Колька й Ірка,
а ми закусимо борщем!

Дід Петрик (з-під ослону):
Артилеристи, Сталін дав наказ!
Артилеристи, Вітчизна кличе нас!
З усіх наявних батарей,
за біль дружин, за плач дітей...⁹
Орлята рвуться у політ!¹⁰