Горілка у спекоту (в скороченні)
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
Ті, що наважились, прохають: «Не дивись!»
Ковток, іще... І перерізуюча сила
б’є прямо в куприк зверху вниз, і ще кудись.
Дрижать коліна, підіймається нудота,
і мізки м’якшають від цього відчуття,
але вражає, що унутрішня бридота
урівноважена бридотою буття.
І вже байдужки, як ся має селезінка,
і все одно, хто́ в Білім домі, хто́ в Кремлі.
І рейки б’ють об лису голову так дзвінко,
й щури закі́нчились уже на кораблі.
І понеділок починається в суботу,
і праці вільної міцнішає могуть...
...На сонці випивка – не втіха, а робота;
на жаль, за неї зарплатню не видають.
Листопад 2025
|
Про водку на жаре
С какой же ненавистью водку пьют на солнце
Шахтеры, барды, воспитатели яслей!
И то, что, якобы, она выводит стронций,
Ее не делает прохладней и вкусней.
<...>
Итак, в зените смертоносное светило.
Те, кто решились, тихо просят: «Не смотри!».
Глоток, другой... и разрывающая сила
Бьет прямо в копчик, извините, изнутри,
<...>
Дрожат ресницы, уши, руки и колени,
Мозги мягчают, словно пена для бритья,
...Но удивительно, что гадость ощущений
Уравновешивает гадость бытия.
И все равно, что происходит с селезенкой,
И все равно, кто в Белом доме, кто в Кремле.
И рельсы бьют по голове легко и звонко,
И не осталось крыс на нашем корабле.
И понедельник начинается в субботу,
И каждый день – с утра вперед на бой, на труд...
...На солнце водку пить – тяжелая работа,
Вот только, жаль, за это денег не дают!
Леонид Сергеев. 2001
|