При прольоті над Парижем
При прольоті на фанері над Парижем
ми не плюнемо униз, хоч і кортить,
а сплануємо з поривом вітру свіжим
та послухаємо, що́ народ триндить.
А народ внизу – не плужить і не сіє,
а базікає, невдатний у війні:
«На фанері – це, немовби, із Росії...
А не плюнули – так, нібито, і ні...»
Парижани, погуляйте на пленері,
в нас ще іншої турботи повний рот.
Загинаємо куточок на фанері –
і виконуємо хвацько розворот.
Повертаємось, й на серці веселіше,
бо в держави є міцний фанерний щит!
Парижани, ви чекайте нас пізніше, –
півціни дамо за все вам, і привіт!
Листопад 2025
|
Пролетая на фанере над Парижем
Пролетая на фанере над Парижем,
Мы не плюнем, а проглотим свой заряд.
А потом чуть-чуть опустимся пониже
И послушаем, что люди говорят.
А внизу – на небо гля́дочки косые,
Дым от разных иностранных сигарет:
«На фанере – это, вроде, из России...
А не плюнули – так, вроде бы, и нет!..»
Парижан внизу в раздумье оставляем,
У самих забот скопился целый рот.
На фанере тихо угол загибаем,
Совершаем над Парижем разворот.
И летим назад, и весело смеемся,
И надежен наш фанерный щит страны.
Ничего, ребята, мы еще вернемся!
Дунем-плюнем, и возьмем за полцены!
Леонид Сергеев. 1994
|