Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо́ в Анталію!»
Мою долоню з талії
скидує Наталія,
каже: «Фі – Анталія,
хочу до Італії!
Бо у тій Анталії –
наче на вокзалі я,
навкруг – чужі реалії,
і чманію далі я...»
Але твердіше сталі я,
тож кажу: «Наталіє!
Чого ти, як фекалія,
ганиш ту Анталію?
В тебе, вибач, талія –
вже не для Італії,
тож міркуй, Наталіє,
швидше про Анталію!..»
...А ну її, каналію,
покличу краще Галю я:
хоч і ширша талія,
та згодна й на Анталію!
Листопад 2025
|
Обниму Наталию
Да за широку талию:
– А ну, давай, Наталия,
Поехали в Анталию!
Убирает с талии
Руку мне Наталия,
– Не хочу, – говорит, – в Анталию,
А хочу, говорит, в Италию.
А в этой, говорит, Анталии,
Словно на вокзале я,
Не пойму, говорит, в Анталии,
Та ли, иль не та ли я...
Только тверже стали я,
Говорю: – Наталия,
А че ты, как фекалия,
Гонишь на Анталию?
Не с такою талией,
Говорю, в Италии,
Так что ты, Наталия,
Думай об Анталии...
А ну ее, каналию,
Звякну лучше Гале я,
Хоть и шире талия,
Но зато – в Анталию.
Леонид Сергеев. 1996
|