Балада про кулю Трампа

  It’s not even soldiers from the Middle East, in the case of Ukraine-Russia, but it’s people... It’s flat fields, and a bullet goes, and a bullet only stops when it hits some body. [...] You’ll see body parts – bodies and body parts all over the field. We see them through – very accurately through satellites.

(Це навіть не солдати з Близького Сходу, у випадку Ук­ра­ї­ни і Росії – це люди... Там рівні поля́, і куля ле­тить, і куля зу­пи­ня­єть­ся лише тоді, коли влучає в якесь тіло. [...] Ви побачите частини тіл – тіла́ та час­ти­ни тіл по всьому полю. Ми бачимо їх усіх – дуже точно через супутники.) 

    Летіла куля напрямком на схід
    і під собою поле оглядала;
    доволі поганенький краєвид,
    а до зупинки відстань ще чима́ла...

    Ой, поле, поле, хто ж оце тебе
    шматками тіл мільйонними засіяв?
    Якби хоча б Дамаск чи Душанбе...
    Ні, заськи, – Україна і Росія!

    Летіла куля... Рівне все навкруг.
    Лани, лани, ні муру, ні посадки...
    Чи дійсно президент – людині друг?
    Чи варто нам терпіти ці порядки?..

    І куля враз подумала: «Ага,
    потрібно, щоб зустрівсь якийсь паскудник,
    бо Дональд Трамп, кульбаба-дідуга,
    за мною пильно стежить крізь супутник!»

    «Політ нормальний!» А в очах – пітьма.
    Як зупинитись? Накриває одур...
    А ті́ла, хоч якогось – геть нема,
    і куля має йти на другий оберт...

Лютий 2025