Білі чайнички
Я у Пітері я́кось із другом хильнув,
потім він на Літейний проспект завернув,
і все розказує мені, все розказує,
і показує, і показує.
У вас он чайників не роблять емальованих,
а режисери кращі в на́с, ти вже повір!
Вода у крані – як в Москві ота газована,
а цeй ваш «ГУМ» – вдає, що він Гостиний Двір.
Для вас «Аврора» – лиш малюнок на медалі,
а в нас же Невський – не Охотний, сука, Ряд.
І ти би, дурню, жив тепер при капіталі,
якби не пітерський стальний пролетар’ят.
А я – мовчу, не суперечу от ніскілечки,
і чортзна-що в моїй твориться голові,
у ній «Московська» наша хлюпає горілочка,
й нема нудьги в душі по матінці-Москві.
Я іще в пиріжковій із другом хильнув,
він пото́му на площу Двірцеву звернув,
і все розказує мені, все розказує,
і показує, і показує.
Таж емальованих у вас не роблять чайничків,
нема таких, як в Ермітажі в нас, картин.
І взагалі, в Москві повнісінько начальничків,
тоді як Перший секретар у нас – один.
Давай ушкваримо грам триста сервелату!
Дивись, мости́ які, дивись, покля їси.
На всіх московських ваших м’ясокомбінатах
нема копченої такої ковбаси.
А я – мовчу, не суперечу от ніскілечки,
і чортзна-що в моїй твориться голові,
у ній «Московська» наша хлюпає горілочка,
й нема нудьги в душі по матінці-Москві.
І в закусочній чарку я з другом хильнув,
потім він на Канавку якусь завернув,
і все розказує мені, все розказує,
і показує, і показує.
У вас же чайничків не роблять емальованих,
а ніччю білою – в нас видно все, мовляв.
А цими сходами – Раскольников знервовано
у дім лихварки із сокирою збігав.
Нам ті Луб’янки ваші – зовсім не до ладу.
Лише у «Норді» подають такі вершки.
А за решіточкою Літнього, блядь, Саду –
п’ятнадцять діб сидіти міг би залюбки.
А я – мовчу, не суперечу от ніскілечки,
і чортзна-що в моїй твориться голові,
у ній «Московська» наша хлюпає горілочка,
й нема нудьги в душі по матінці-Москві.
Та зненацька патрульний під’їхав до нас,
я в коляску зваливсь, ну, і друг водноча́с.
«У відділення!» А він – все розказує,
і показує, і показує.
У вас же чайничків не роблять емальованих,
а в Ермітажі... не прискіпуйтеся, пси!
А цими сходами – лихварка оштрафована...
Нема копченої такої ковбаси.
Червень 2024
|
|
Белые чайнички
Раз я в Питере с другом хорошим кирнул,
он потом на Литейный проспект завернул,
и все рассказывает мне, все рассказывает,
и показывает, и показывает.
Нет белых чайников в Москве эмалированных,
а Товстоногов¹ — самый левый режиссер.
Вода из кранов лучше вашей газиро́ванной,
а ГУМ — он что? Он не́ Гостиный Двор.
Вы там «Аврору» лишь на карточках видали,
а Невский — это не́ Охотный Ряд.
Дурак, страдал бы ты весь век при капитале,
когда б не питерский стальной пролетарьят.
А я иду молчу и возражать не пробую,
черт знает что в моей творится голове,
поет и пляшет в ней «Московская особая»,
и нет в душе тоски по матушке-Москве.
Я еще в пирожковой с кирюхой кирнул,
он потом на Дворцовую плошадь свернул,
и все рассказывает мне, все рассказывает,
и показывает, и показывает.
У вас в Москве эмалированных нет чайничков,
таких, как в Эрмитаже, нет картин.
И вообще, полным-полно начальничков,
а вот у нас – товарищ Толстиков² один.
Давай заделаем грамм триста сервелата!
Смотри, дурак, на знаменитые мосты.
На всех московских ваших мясокомбинатах
такой не делают копченой колбасы.
А я иду молчу и возражать не пробую,
черт знает что в моей творится голове,
поет и пляшет в ней «Московская особая»,
и нет в душе тоски по матушке-Москве.
Я и в рюмочной рюмку с кирюхой кирнул,
он потом на какой-то проспект завернул,
и все рассказывает мне, все рассказывает,
и показывает, и показывает.
Нет белых чайничков в Москве эмалированных,
а ночью белою у на́с светло, как днем.
По этой лестнице старушку обворовывать
всходил Раскольников с огромным топором.
Лубянок ваших и Бутырок нам не надо.
Таких, как в «Норде», взбитых сливок ты не ел.
А за решеткой чудной Летнего, блядь, Сада
я б все пятнадцать суток отсидел.
А я иду молчу и возражать не пробую,
черт знает что в моей творится голове,
поет и пляшет в ней «Московская особая»,
и нет в душе тоски по матушке-Москве.
Мотоцикл патрульный подъехал к нам вдруг,
я свалился в коляску, а рядом — мой друг...
«В отделение!» А он все рассказывает,
и показывает, и показывает.
Нет белых чайничков в Москве эмалированных,
а Товстоногов самый... отпустите, псы!
По этой лестнице старушку обштрафовывать...
Такой не делают копченой колбасы...
Юз Алешковський (1966)
|