Радянська лесбійська
Нас на вахті обшнирили завчено,
і в барак нагляда́ч причвалав...
Все одно: під гармоньку поплачемо,
стіл весільний зіставивши з лав.
Женишок мій, молодка-зозулечка,
ллє у кухоль «Потрійний» хмільний,
й мов з ікрою кето́вою булочка –
сірий хліб у помаді губній.
Він помадою не користається,
й чоловіча у нього хода;
зовсім хлопцем мені уявляється,
тільки от, не росте борода.
Дівки бацають з дробом «циганочку»,
а бабульки – ті «Гірко!» кричать,
і ридає одна лесбіяночка
на руках незамі́жних дівчат.
Ах, махорочка з фабрики бійської...
От кричать мені тост зусібіч –
так, за шлюбну, хоча й по-лесбійському,
так, за першу, таку собі, ніч!
В зоні я не живу у відча́єві,
й чоловіку листів я не шлю:
все одно там, на волі, не взнає він,
що я Муську Бєлову люблю!
Червень 2024
|
Советская лесбийская
Пусть на вахте обыщут нас начисто,
и в барак надзиратель пришел,
мы под песню гармошки наплачемся
и накроем наш свадебный стол.
Женишок мой, бабеночка видная,
наливает мне в кружку «Тройной»,
вместо красной икры булку ситную
он намажет помадой губной.
Сам помадой губною не мажется
и походкой мужскою идет,
он совсем мне мужчиною кажется,
только вот борода не растет.
Девки бацают с дробью цыганочку,
бабы старые "Горько!" кричат,
и рыдает одна лесбияночка
на руках незамужних девчат.
Эх, закурим махорочку бийскую,
девки заново выпить не прочь –
да, за горькую, да, за лесбийскую,
да, за первую брачную ночь!
В зоне сладостно мне и не маятно,
мужу вольному писем не шлю:
все равно никогда не узнает он,
что Маруську Белову люблю!
Юз Алешковський (1962)
|