Самі́ зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля1!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
А небо – миром немовби маже...
Недурно жив тут поет Єсенін.
Шкода́, що сам я не був тут майже.
Бувало, мимо котився «скорим»,
з вікна дивився в поля строкаті...
Зате під Старим гуляв Осколом,
на річці Убля2 (шукай на карті).
Отам – і простір, сливе без краю,
й, мов у Рязані, земля красива...
Й хоча життя там – не як у раю,
земна у назвах помітна сила!
...Коли читаю, що ми – загрублі,
в газетах Дубліна та Гренобля,
плекаю думку про річку Убля
й родзинку нашу на ймення Вобля.
Квітень 2024
|
С какого вопля, судите сами,
Пошло название речки – Вобля!..
Да и земля хороша в Рязани:
Воткнешь оглоблю – цветет оглобля.
А потрясенье берез осенних!
А небо... Братцы, какое небо!
Не зря ж тут жил хулиган Есенин.
Жалею, сам здесь почти что не́ был.
Так... Пару раз проезжал на «скором» –
Глядел в окошко, трясясь в плацкарте.
Зато под Старым гулял Осколом
На речке Убля (смотри по карте).
Вот где простор без конца и края,
И как в Рязани до слез красиво.
Хотя и жизнь далека от рая –
В названьях скрыта земная сила!..
Читая «Русский народ загублен!»
В газетах Дублина и Гренобля,
Я вспоминаю про речку Убля
С рязанским кукишем речки Вобля.
Игорь Царёв (1955-2013)
|