Яко́сь великий грізний шах
зайшов у тронний зал
й, навівши на придворних жах,
промовив на загал:
– Ми, мудрий шах Махмуд-заде,
між усіма людьми
іще не бачили ніде
мудрішого, ніж ми.
Так о́т що: хто розважить нас,
при тім, що ми – в хандрі,
той буде прийнятий нараз
як блазень при дворі.
– О шаху! Світ увесь притих, –
сказав слуга Ахмед, –
бо з квіту мудрощів людських
зібрав ти ліпший мед!
І все ж – я прожену умить
твою печаль-туску,
лише вгадай: а що́ лежить
у мене у мішку?
Якщо вгадати зможеш ти,
що груші там лежать,
тобі дерзну я піднести
із них – найкращих п’ять.
У нас і не знайти таких,
зросли далеко десь...
А відгадаєш, скільки їх –
віддам десяток весь.
Наморщив мудрий шах чоло,
у простір втупив зір,
й нарешті мовив: – Їх число
обчислить мій візир.
Але – негайно хай Ахмед
дасть відповідь таку:
що за потаєний предмет
у нього у мішку?
Листопад 2023
|
Однажды старый грозный шах
Вошел в дворцовый зал
И, грусти не тая в глазах,
Придворным так сказал:
- Мы, мудрый шах Махмуд-палван¹,
О том скорбим душой,
Что пухнет наша голова
От мудрости большой.
Кто нынче шуткой облегчит
Страданье мудреца,
Тому дадим в награду чин
Придворного глупца.
- О шах, я пред тобой пигмей, -
Сказал слуга Ахмед. -
Сравниться с мудростью твоей
Не может белый свет.
И всё ж прогнать осмелюсь я
Твою печаль долой,
Лишь отгадай: что у меня
В кармане под полой?
И если сможешь отгадать,
Что груши там лежат,
То половину их отдать
Тебе я буду рад.
На рынке не найти таких,
Прекрасен плод любой,
А отгадаешь, сколько их,
То весь десяток твой...
И мудрый шах склонил чело,
И долго ждал народ,
Пока сказал он: - Их число
Мой казначей сочтет.
Но ты скажи мне сам, Ахмед,
Слуга покорный мой,
Что за таинственный предмет
Ты прячешь под полой?..
Ефим Чеповецкий (1962)
|