Взяв горілку я, солодке на десерт,
пару «ризького»2, азовської хамси
та поїхав у нервовий диспансер, –
в мене брат знедавна виявився псих.
А у психів лад –
так би жив будь-хто:
хочеш – спати ляг,
хочеш – грай в лото...
Їм ухвалена
інша літера,
тим – від Сталіна,
цим – від Гітлера!
А братунь уже чека́ на прохідній,
він мені за зволікання доріка,
каже, жахнімо скоріше по одній,
поки тут година тиха отака:
шизофреніки
в’яжуть віники,
неврастеніки –
поспіль циніки,
а звичайний люд,
що в делірію, –
знай долає лють
із довірою...
Ми хильнули, зажували кураб’є;
й каже брат, що він попалить всі мости
і падлюку головлікаря приб’є,
бо його той не пускає до Москви!
А в Москву йому –
не за пресою,
а як «буйному»
взяти пенсію;
у Москві – жона,
їй недужиться,
та і ще одна
є подружниця...
Ми під пиво потім стріскали тріску,
запалили по цигарці мій «Турист»,
і говорить раптом брат мені: «Юрку,
ти, давай, за мене трохи тут потрись!
І мармузами,
і статурою
схожі дуже ми,
братцю Юрію!
Ти ж у місті збляк,
став потворою,
поживи тут, як
в санаторію!»
Вмить скидає він пантофлі та халат
і натягує на мене, уявіть;
і халат мені – ну, просто акурат,
ніби шитий був мені заздалегідь!
Сам бере піджак –
і на станцію;
а мені – не жах,
плину цяцею!
Ліжкомісце в нас
в третім корпусі,
та і ліки – вчас,
кажуть, ко́рисні...
Отаке в нас учинилось антраша,
тож лишається обмислити лише:
чи то стати президентом СеШеА,
чи з відзнакою скінчити ВеПеШе5?..
Ех, у психів лад!
Так би жив будь-хто:
хочеш – спати ляг,
хочеш – грай в лото;
нам ухвалена
інша літера,
тим – від Сталіна,
цим – від Гітлера...
Липень 2023
|
|
Первача я взял ноль-восемь¹, взял халвы,
Пару «рижского»² и керченскую сельдь,
И отправился я в Белые Столбы³
На братана да на психов поглядеть.
Ах, у психов жизнь –
так бы жил любой:
Хочешь – спать ложись,
а хочешь – песни пой!
Предоставлено
им вроде литера,
Кому – от Сталина,
кому – от Гитлера!
А братан уже встречает в проходной,
Он меня за опоздание корит,
Говорит, давай скорее по одной,
Тихий час сейчас у психов, говорит.
Шизофреники –
вяжут веники,
А параноики –
рисуют нолики,
А которые
просто нервные –
Те спокойным сном
спят, наверное.
А как приняли по первой первача,
Тут братана прямо бросило в тоску,
Говорит, что он зарежет главврача,
Что тот, сука, не пустил его в Москву!
А ему ж в Москву
не за песнями,
Ему выправить
надо пенсию;
У него в Москве
есть законная⁴,
И еще одна
есть знакомая...
Мы пивком переложили, съели сельдь,
Закусили это дело косхалвой,
Тут братан и говорит мне: «Сень, а, Сень,
Ты побудь здесь за меня денек-другой!
И по выходке,
и по роже мы
Завсегда с тобой
были схожими!
Тебе ж нет в Москве
вздоха-продыха,
Поживи здесь, как
в доме отдыха».
Тут братан снимает тапки и халат,
Он мне волосы легонько ворошит,
И халат на мне – ну, прямо в аккурат,
Прямо вроде на меня халат пошит!
А братан – в пиджак,
да и к поезду,
А я булавочкой –
деньги к поясу,
И иду себе
на виду у всех,
А и вправду мне –
отдохнуть не грех!
Тишина на белом свете, тишина,
Я иду и размышляю, не спеша:
То ли стать мне президентом США,
То ли взять – да и окончить ВПШ⁵...
Эх, у психов жизнь –
так бы жил любой:
Хочешь – спать ложись,
хочешь – песни пой!
Предоставлено
нам вроде литера,
Кому – от Сталина,
кому – от Гитлера...
Александр Галич. 1964
|