Балада про додаткову вартість
 
Привид бродить по Європі, привид комунізму.
К.Маркс і Ф.Енгельс. «Ма­ні­фест
ко­му­ні­стич­ної партії» (1848)
      Науковість марксистську я пестував,
      на писання конспектів не ремствував,
      не сидів десь премудрим пічкуриком,
      а вивчав «Капітал» з «Анти-Дюрингом».
      На свята́, не турбуючись приводом,
      виряджався завсі́ди я привидом,
      і тверди́в, хоч впритул, хоч на відстані,
      що учення всесильне, бо істинне!

          Від цих до цих, від цих до цих, від цих до цих.
          І хай я псих, а хто не псих? От ви – не псих?

      Та недавно зчинилась історія:
      я придбав радіолу «Естонія»,
      і подумав яко́сь: маю час таки
      підживитися дозою класики!
      Ну, гриміла славетна та опера,
      де Кармен підвела свого опера;
      а коли Дон Хозе скінчив ігрища,
      враз – моє проголошують прізвище!

          Ну, бозна-хто, ну, бозна-де, ну, бозна-як!
          Кому це всмак? Мені – не всмак. А вам – усмак?

      «Поважа́ний! У вас, – чую далі я, –
      вмерла тітка на днях у Фінгалії,
      і у справі цієї Калерії
      вас чекають у І̀н’юрколегії».
      Отакі от трапляються жереби...
      І навіщо уголос, не треба би!
      А як бу̀де від цього кори́сть кому?
      Щось не дуже воно по-марксистському!

          Ну, просто страм, ну, просто страм, такий от страм!
          А я ж то сам – вже майже зам! А ви – не зам?

      Ніч трусився, немов у холері, я, –
      підвела мене, падло, Калерія!
      І дружина на тітку ту лається:
      так, «відлига», але ж – все трапляється!..
      Ну, зібрався: білизна та мильниця, –
      щоб, якщо заберуть, не томитися;
      ну, являюсь, а дрож – вже у шлункові;
      а до мене – хіба не з цілунками!

          І сміх та шум, і сміх та шум, і сміх та шум!
          А я, на глум, от ні бум-бум. А ви – бум-бум?

      Влаштували справдешню юстицію,
      ознайомили із духівницею:
      що така́-то, ім’я та по батькові,
      розум-пам’ять цілком у порядкові,
      залишаю і землю, і фабрику
      не співшлюбнику, підлому звабнику,
      а племінник мій рідний, Володечка,
      володіє нехай на здоров’ячко!

          Ну ти гляди, ну ти гляди, ну ти гляди!
          Тоді – адью, мені – туди! А вам куди?

      Я на помин любимої тіточки
      всі заначені витяг калиточки;
      а як гроші скінчились – співбражники
      похватались за власні загашники:
      – Позичай, не тушуйся! Будь ласочка!
      Ще за радіо тост, і за класичку!
      Порахуємось потім пардонами:
      ти ж пришлеш щось таке закордонне нам?..

          Ну, коли так, тоді мерсі, тоді мерсі,
          пришлю кримплен вам та джерсі!.. І вам – джерсі?

      Кілька діб це крутилося гульбище, –
      не могли вгамувати жагу іще...
      Через тиждень – я трохи притомнію,
      і вмикаю знічев’я «Естонію».
      Там – новини, там – радісні галаси
      про здобутки космічної галузі;
      а потому:
Передаємо повідомлення з-за кордону. Революція у Фін­га­лії! Перший декрет народної влади про на­ці­о­на­лі­за­цію земель, фабрик, заводів та усіх інших про­ми­сло­вих підприємств. Народи Радянського Союзу ві­та­ють братський народ Фінгалії зі славною пе­ре­мо­гою!
      Я дивлюсь на шкалу радіолову –
      і не можу узяти у голову:
      це ж все наше із тіткою Калею!
      я ж за цим і зібравсь у Фінгалію!
      Голодранці, кричу, беззаконники!
      Все це – марксові, щоб його, коники!..
      Ой, не бачив я гірше почварності,
      ніж цей жарт додаткової вартості!

          А я ж їх всіх – від цих до цих, від цих до цих!
          І ось тепер я повний псих! А хто не псих?..
      

Червень 2023
 
Баллада о прибавочной стоимости
 
Призрак бродит по Европе, призрак коммунизма.
К.Маркс и Ф.Энгельс. «Манифест
ком­му­ни­сти­чес­кой пар­тии» (1848)
      Я научность марксистскую пестовал,
      Даже точками в строчке не брезговал.
      Запятым по пятам, а не дуриком,
      Изучал «Капитал» с «Анти-Дюрингом».
      Не стесняясь мужским своим признаком,
      Наряжался на праздники призраком,
      И повсюду, где устно, где письменно,
      Утверждал я, что все это истинно.

          От сих до сих, от сих до сих, от сих до сих,
          И пусть я псих, а кто не псих? А вы не псих?

      Но недавно случилась история –
      Я купил радиолу «Эстония»,
      И в свободный часок на полчасика
      Я прилег позабавиться классикой.
      Ну, гремела та самая опера,
      Где Кармен свово бросила опера,
      А когда откричал Эскамилио,
      Вдруг свое я услышал фамилие.

          Ну, черт-те что, ну, черт-те что, ну, черт-те что!
          Кому смешно, мне не смешно. А вам смешно?

      Гражданин, мол, такой-то и далее –
      Померла у вас тетка в Фингалии,
      И по делу той тетки Калерии
      Ожидают вас в Инюрколлегии.
      Ох, и вскинулся я прямо на́ дыбы,
      Ох, не надо бы вслух, ох, не надо бы!
      Больно тема какая-то склизкая,
      Не марксистская, ох, не марксистская!

          Ну прямо срам, ну, прямо срам, ну, стыд и срам!
          А я-то сам почти что зам! А вы не зам?

      Ну, промаялся ночь, как в холере, я,
      Подвела меня, падла, Калерия!
      Ну, жена тоже плачет, печалится –
      Культ – не культ, а чего не случается?!
      Ну, бельишко в портфель, щетку, мыльницу,
      Если сразу возьмут, чтоб не мыкаться.
      Ну, являюсь, дрожу аж по потрохи,
      А они меня чуть что не по́д руки.

          И смех и шум, и смех и шум, и смех и шум!
          А я стою – и ни бум-бум. А вы – бум-бум?

      Первым делом у нас – совещание,
      Зачитали мне вслух завещание –
      Мол, такая-то, имя и отчество,
      В трезвой памяти, всё честью по́ чести,
      Завещаю, мол землю и фабрику
      Не супругу, засранцу и бабнику,
      А родной мой племянник Володечка
      Пусть владеет всем тем на здоровьечко!

          Вот это да, вот это да, вот это да!
          Выходит так, что мне туда! А вам куда?
      <...>
      В общем, я за усопшую тетеньку
      Пропил с книжки последнюю сотенку,
      А как встал, так друзья мои, бражники,
      Прямо все как один, за бумажники:
      – Дорогой ты наш, бархатный, саржевый,
      Ты не брезговай, Вова, одалживай!
      Мол, сочтемся когда-нибудь дружбою,
      Мол, пришлешь нам, что будет ненужное.

          Ну, если так, то гран-мерси, то гран-мерси,
          А я за это вам – джерси. И вам – джерси.
      <...>
      С воскресенья и до воскресения
      Шло у нас вот такое веселие,
      А очухался чуть к понедельнику,
      Сел глядеть передачу по телеку.
      Сообщает мне дикторша новости
      Про успехи в космической области,
      А потом:
Передаем сообщение из-за границы. Революция в Фин­га­лии! Первый декрет народной вла­сти о на­ци­о­на­ли­за­ции земель, фабрик, заводов и всех прочих про­мыш­лен­ных предприятий. Народы Советского Со­ю­за при­вет­ству­ют и по­здрав­ляют братский народ Фингалии со славной победой!
      Я гляжу на экран, как на рвотное,
      То есть как это так, все народное?!
      Это ж наше, кричу, с тетей Калею,
      Я ж за этим собрался в Фингалию!
      Негодяи, кричу, лоботрясы вы!
      Это все, я кричу, штучки марксовы!..
      Нет на свете печальнее повести,
      Чем об этой прибавочной стоимости!

          А я ж ее от сих до сих, от сих до сих!
          И вот теперь я полный псих! А кто не псих?
      

Александр Галич. 1963