Балада про додаткову вартість
| |
Привид бродить по Європі, привид комунізму.
К.Маркс і Ф.Енгельс. «Маніфест
комуністичної партії» (1848)
|
Науковість марксистську я пестував,
на писання конспектів не ремствував,
не сидів десь премудрим пічкуриком,
а вивчав «Капітал» з «Анти-Дюрингом».
На свята́, не турбуючись приводом,
виряджався завсі́ди я привидом,
і тверди́в, хоч впритул, хоч на відстані,
що учення всесильне, бо істинне!
Від цих до цих, від цих до цих, від цих до цих.
І хай я псих, а хто не псих? От ви – не псих?
Та недавно зчинилась історія:
я придбав радіолу «Естонія»,
і подумав яко́сь: маю час таки
підживитися дозою класики!
Ну, гриміла славетна та опера,
де Кармен підвела свого опера;
а коли Дон Хозе скінчив ігрища,
враз – моє проголошують прізвище!
Ну, бозна-хто, ну, бозна-де, ну, бозна-як!
Кому це всмак? Мені – не всмак. А вам – усмак?
«Поважа́ний! У вас, – чую далі я, –
вмерла тітка на днях у Фінгалії,
і у справі цієї Калерії
вас чекають у І̀н’юрколегії».
Отакі от трапляються жереби...
І навіщо уголос, не треба би!
А як бу̀де від цього кори́сть кому?
Щось не дуже воно по-марксистському!
Ну, просто страм, ну, просто страм, такий от страм!
А я ж то сам – вже майже зам! А ви – не зам?
Ніч трусився, немов у холері, я, –
підвела мене, падло, Калерія!
І дружина на тітку ту лається:
так, «відлига», але ж – все трапляється!..
Ну, зібрався: білизна та мильниця, –
щоб, якщо заберуть, не томитися;
ну, являюсь, а дрож – вже у шлункові;
а до мене – хіба не з цілунками!
І сміх та шум, і сміх та шум, і сміх та шум!
А я, на глум, от ні бум-бум. А ви – бум-бум?
Влаштували справдешню юстицію,
ознайомили із духівницею:
що така́-то, ім’я та по батькові,
розум-пам’ять цілком у порядкові,
залишаю і землю, і фабрику
не співшлюбнику, підлому звабнику,
а племінник мій рідний, Володечка,
володіє нехай на здоров’ячко!
Ну ти гляди, ну ти гляди, ну ти гляди!
Тоді – адью, мені – туди! А вам куди?
Я на помин любимої тіточки
всі заначені витяг калиточки;
а як гроші скінчились – співбражники
похватались за власні загашники:
– Позичай, не тушуйся! Будь ласочка!
Ще за радіо тост, і за класичку!
Порахуємось потім пардонами:
ти ж пришлеш щось таке закордонне нам?..
Ну, коли так, тоді мерсі, тоді мерсі,
пришлю кримплен вам та джерсі!.. І вам – джерсі?
Кілька діб це крутилося гульбище, –
не могли вгамувати жагу іще...
Через тиждень – я трохи притомнію,
і вмикаю знічев’я «Естонію».
Там – новини, там – радісні галаси
про здобутки космічної галузі;
а потому:
Передаємо повідомлення з-за кордону. Революція у Фінгалії!
Перший декрет народної влади про націоналізацію земель, фабрик, заводів та усіх інших промислових підприємств.
Народи Радянського Союзу вітають братський народ Фінгалії зі славною перемогою!
Я дивлюсь на шкалу радіолову –
і не можу узяти у голову:
це ж все наше із тіткою Калею!
я ж за цим і зібравсь у Фінгалію!
Голодранці, кричу, беззаконники!
Все це – марксові, щоб його, коники!..
Ой, не бачив я гірше почварності,
ніж цей жарт додаткової вартості!
А я ж їх всіх – від цих до цих, від цих до цих!
І ось тепер я повний псих! А хто не псих?..
Червень 2023
|
|
Баллада о прибавочной стоимости
| |
Призрак бродит по Европе, призрак коммунизма.
К.Маркс и Ф.Энгельс. «Манифест
коммунистической партии» (1848)
|
Я научность марксистскую пестовал,
Даже точками в строчке не брезговал.
Запятым по пятам, а не дуриком,
Изучал «Капитал» с «Анти-Дюрингом».
Не стесняясь мужским своим признаком,
Наряжался на праздники призраком,
И повсюду, где устно, где письменно,
Утверждал я, что все это истинно.
От сих до сих, от сих до сих, от сих до сих,
И пусть я псих, а кто не псих? А вы не псих?
Но недавно случилась история –
Я купил радиолу «Эстония»,
И в свободный часок на полчасика
Я прилег позабавиться классикой.
Ну, гремела та самая опера,
Где Кармен свово бросила опера,
А когда откричал Эскамилио,
Вдруг свое я услышал фамилие.
Ну, черт-те что, ну, черт-те что, ну, черт-те что!
Кому смешно, мне не смешно. А вам смешно?
Гражданин, мол, такой-то и далее –
Померла у вас тетка в Фингалии,
И по делу той тетки Калерии
Ожидают вас в Инюрколлегии.
Ох, и вскинулся я прямо на́ дыбы,
Ох, не надо бы вслух, ох, не надо бы!
Больно тема какая-то склизкая,
Не марксистская, ох, не марксистская!
Ну прямо срам, ну, прямо срам, ну, стыд и срам!
А я-то сам почти что зам! А вы не зам?
Ну, промаялся ночь, как в холере, я,
Подвела меня, падла, Калерия!
Ну, жена тоже плачет, печалится –
Культ – не культ, а чего не случается?!
Ну, бельишко в портфель, щетку, мыльницу,
Если сразу возьмут, чтоб не мыкаться.
Ну, являюсь, дрожу аж по потрохи,
А они меня чуть что не по́д руки.
И смех и шум, и смех и шум, и смех и шум!
А я стою – и ни бум-бум. А вы – бум-бум?
Первым делом у нас – совещание,
Зачитали мне вслух завещание –
Мол, такая-то, имя и отчество,
В трезвой памяти, всё честью по́ чести,
Завещаю, мол землю и фабрику
Не супругу, засранцу и бабнику,
А родной мой племянник Володечка
Пусть владеет всем тем на здоровьечко!
Вот это да, вот это да, вот это да!
Выходит так, что мне туда! А вам куда?
<...>
В общем, я за усопшую тетеньку
Пропил с книжки последнюю сотенку,
А как встал, так друзья мои, бражники,
Прямо все как один, за бумажники:
– Дорогой ты наш, бархатный, саржевый,
Ты не брезговай, Вова, одалживай!
Мол, сочтемся когда-нибудь дружбою,
Мол, пришлешь нам, что будет ненужное.
Ну, если так, то гран-мерси, то гран-мерси,
А я за это вам – джерси. И вам – джерси.
<...>
С воскресенья и до воскресения
Шло у нас вот такое веселие,
А очухался чуть к понедельнику,
Сел глядеть передачу по телеку.
Сообщает мне дикторша новости
Про успехи в космической области,
А потом:
Передаем сообщение из-за границы. Революция в Фингалии!
Первый декрет народной власти о национализации земель, фабрик, заводов и всех прочих промышленных предприятий.
Народы Советского Союза приветствуют и поздравляют братский народ Фингалии со славной победой!
Я гляжу на экран, как на рвотное,
То есть как это так, все народное?!
Это ж наше, кричу, с тетей Калею,
Я ж за этим собрался в Фингалию!
Негодяи, кричу, лоботрясы вы!
Это все, я кричу, штучки марксовы!..
Нет на свете печальнее повести,
Чем об этой прибавочной стоимости!
А я ж ее от сих до сих, от сих до сих!
И вот теперь я полный псих! А кто не псих?
Александр Галич. 1963
|