...Ой, доле ти нудотлива,
ой, жеребе сліпий!
Така пора спеко́тлива,
а у мого́ – запій.
І я гадаю-думаю,
й кажу собі: – Не нудь!
Не будь ти, Дар’є, дуркою,
зроби уже що-будь!..
По лікарях шарахання –
остання з марних справ;
і я пішла до знахаря,
а він пораду дав.
От у неділю, вдосвіта,
здійсняю хитрий план,
і Клима, мов підхльоснута,
термошу без доган:
– Усе – своєю чергою!
Урви кошмарні сни
й потіш себе вечерею
в оточенні жони!
(Йому ж бо звичні демони
й зелене бісеня,
він божий світ від темені
не дуже відрізня...)
Пияка-бідолашечку
за стіл саджу таки,
на стіл же – ставлю пляшечку,
грибочки, огірки;
товстенькі сала скибочки,
тарілку карасів...
Але у пляшці – вибачте,
прозорий... керосин!
Ну, розлила я «трішечки» –
щоб не журивсь козак!
Собі – на денце кришечки,
йому – увесь гранчак.
– Давай, – кажу, – без ідолів!
Щоб настрій трошки зріс!..
Він махом склянку видудлив –
і тільки витер ніс.
Грибочок пальцем виловив,
умінню завдяки,
зжував грибок – і вимовив:
– Невдалі маслюки!
Травень 2023
|
...Ой, доля моя жалкая,
Родиться бы слепой!
Такая лета жаркая –
А он пошел в запой.
<...>
Ну, думаю я, думаю,
Болит от мыслей грудь:
– Не будь ты, Дарья, дурою –
Придумай что-нибудь!
То охаю, то ахаю –
Спокоя нет как нет!
И вот – пошла я к знахарю,
И знахарь дал совет.
И в день воскресный, в утречко,
Я тот совет творю:
Вплываю, словно уточка,
И Климу говорю:
– Вставай, любезный-суженый,
Уважь свой ро́дный дом,
Вставай давай, поужинай,
Поправься перед сном!
А что ему до времени?
Ему б нутро мочить!
Он белый свет от темени
Не может отличить!
А я его, как ми́лочка,
Под ручки – под уздцы,
А на столе – бутылочка,
Грибочки, огурцы.
<...>
И ножички, и вилочки –
Гуляйте, караси!
Но только в той бутылочке,
Не водка: ка-ра-син!
Ну, вынула я пробочку –
Поправься, атаман!
Себе – для вида – стопочку,
Ему – большой стакан.
– Давай, поправься, солнышко,
Давай, залей костер!..
Он выпил все, до донышка,
И только нос утер.
Грибочек пальцем выловил,
Завел туманно взгляд,
Сжевал грибок – и вымолвил:
– Нет, не люблю маслят!
Александр Галич. 1970
|