– В ко́гось все життя – буденне,
а у когось – геть навскач...
Та – такенне! от – такенне!
це вже – господи, пробач...
Що́ нам Репіна палітра,
що́ нам Пушкіна рядки! –
Є наснага на півлітра
в чайній поблизу ріки;
переймається природа –
спочиває колектив!..
Тільки – сталася пригода:
я доку́мент загубив.
Я – в райвідділ, там – до Свєтки:
«Вилізай з усіх занять!
Оформляй мені анкетки
й круглу став на них печать!»
Прізвище, імення, батько,
рік народження... І тут –
утрутилось бісенятко,
щоб мене загнати в кут!
Бувши звечора пом’ятим,
я кажу для жарту: – Ей,
ти, – кажу, – у пункті п’ятім
напиши, що я – єврей!
Посміялись: «Ну й насниться!»,
їдьмо далі, цоб-цобе!
Це ж була для нас дрібниця...
Тільки зовсім не дрібниця
справа ця для КДБ!
От скінчилася відпустка –
й шле привіт «зелений змій»...
Попервах – така «закуска»:
анулюють допуск мій.
Перший зве; брову насупив,
починає балачки:
– Отже, ти іще, докупи,
отакий в нас хитродупий
виявляєшся таки!
Значить, всі ми, кров на рилі,
маршируймо на плацу,
ти ж – в своєму Ізраї́лі
будеш хрумати мацу!
Ми стоїм за справу миру,
ми готові до війни!
Ти ж – бажаєш, як Шапіро,
вберегти свої штани!
Ти – чужа для нас потвора,
ти – погнилий наскрізь фрукт,
ти своє звання майора
проміняв на «п’ятий пункт»!
Я йому – докладно й тихо
все як вийшло розповів:
– Це я так, заради сміху...
Я не хочу в Тель-Авів!
Він як гаркне: – Ні, не псих ти!
Інших дурнів пошукай!
Ти задумав явно – збігти!
Очевидно це, і край!
Припремо тебе абиде,
й не вигадуй невралгій!
В тебе, голубе, не вийде!
Не надійся, дорогий!
Після зради оцієї –
ми здамо тебе в утиль!
Збіг недаром ти в євреї:
записався ти в євреї,
щоб втекти у Ізраї́ль!..
І пішло такеє, друзі, –
хоч лягай та вовком вий...
Я тепер живу в Калузі.
Безпартійний. Рядовий.
І мені – одна дорога,
чорт загнав таки у кут!..
Де тут, хлопці, синагога?
Підкажіть, який маршрут!
Травень 2023
|
<...>
Можно жизнь прожить в покое,
Можно быть всегда в пути...
Но такое, но такое! –
Это ж – господи, прости!
<...>
Что нам Репина палитра,
Что нам Пушкина стихи:
Мы на брата – по два литра,
По три порции ухи!
<...>
Что ни вечер – «Кукарача»!
Что ни утро, то аврал!
Но случилась незадача –
Я доку́мент потерял!
И пошел я к Львовой Клавке:
– Будем, Клавка, выручать,
Оформляй мне, Клавка, справки,
Шлепай круглую печать!
Значит, имя, год рожденья,
Званье, член КПСС,
Ну, а дальше – наважденье,
Вроде вдруг попутал бес.
В состоянии помятом
Говорю для шутки ей:
– Ты, давай, мол, в пункте пятом
Напиши, что я – еврей!
Посмеялись и забыли,
Крутим дальше колесо,
Нам все это вроде пыли,
Но совсем не вроде пыли
Дело это для ОСО¹!
Вот прошел законный отпуск,
Начинается мотня.
Первым делом, сразу допуск
Отбирают у меня.
И зовет меня Особый,
Начинает разговор:
– Значит, вот какой особый,
Прямо скажем, хитрожопый!
Оказался ты, Егор!
Значит, все мы, кровь на рыле,
Топай к светлому концу!
Ты же – будешь в Израи́ле
Жрать, подлец, свою мацу!
Мы стоим за дело мира,
Мы готовимся к войне!
Ты же хочешь, как Шапиро,
Прохлаждаться в стороне!
Вот зачем ты, вроде вора,
Что желает – вон из пут,
Званье русского майора
Променял на «пятый пункт»!
Я ему, с тоской в желудке,
Отвечаю, еле жив:
– Это ж я заради шутки,
На хрена мне Тель-Авив!
Он как гаркнет: – Я не лапоть!
Поищи-ка дураков!
Ты же явно хочешь драпать!
Это видно без очков!
Если ж кто того не видит,
Растолкуем в час-другой.
Нет, любезный, так не выйдет,
Так не будет, дорогой!
Мы тебя – не то что взгреем,
Мы тебя сотрем в утиль!
Нет, не зря ты стал евреем!
А затем ты стал евреем,
Чтобы смыться в Израи́ль!
И пошло тут, братцы-други,
Хоть ложись и в голос вой!..
Я теперь живу в Калуге.
Беспартийный. Рядовой.
Мне теперь одна дорога,
Мне другого нет пути...
Где тут, братцы, синагога?
Подскажите, как пройти!
Александр Галич. 1972
|