Колаборанти-зрадці,
      найманці «руzького світу»!
      Ви як великій цяці
      кланялись московиту:

      це ж бо – часи кар’єр,
      ще і з чималим зиском!..
      Що ж, біжите тепер
      разом з ворожим військом.

      ...Ваших батьків – із Рязані
           перли сюди прокволом, –
      наш розвести чорнозем
           вашим пісним підзолом.

      Й чутно було: «Хохли!» –
      й горда така гримаса...
      Гребали ви, не могли
      вивчити мову Тараса,

      вам до смаку – єдина
      давня брехня Олександра:
      щось про «слов’ян родину»,
      й інша ота пропаганда...

      Досить! Живіть десь там.
      Плюньте в Дніпро з порога,
      і – скатертиною вам
      та рушником дорога!

      Їдьте в свій рай імперський,
      там вам затягнуть мутри;
      там – і народ братерський,
      а не зловісні укри...

      Їдьте вже самохіть,
      доля вам лижви мастить!
      Тобто – нехай щастить
      (в значенні – «нех#й шастать»).