Голодна
Стоїть мужик – хитається,
іде мужик – згинається!
З кори його розпучило,
журба-біда замучила.
Лиця такого тьмяного
не вбачити і в п’яного.
Іде – пихтить, іде – і спить;
прибрів туди, де хліб шумить.
Як ідол став над колосом,
співа безсилим голосом:
«Доспій, доспій, хліб-батенько!
Я – ра́тай твій, Панкратонько!1
Хлібину з’їм на півсела,
ватрушку з’їм – не менш стола!
Все з’їм один, осилю сам.
Хоч мати, син проси – не дам!»
Листопад 2021
|
Голодная
Стоит мужик – колышется,
Идет мужик – не дышится!
С коры его распучило,
Тоска-беда измучила.
Темней лица стеклянного
Не видано у пьяного.
Идет – пыхтит, идет – и спит,
Прибрел туда, где рожь шумит.
Как идол стал на по́лосу,
Стоит, поет без голосу:
«Дозрей, дозрей рожь-матушка!
Я пахарь твой, Панкратушка!
Ковригу съем гора горой,
Ватрушку съем со стол большой!
Всё съем один, управлюсь сам.
Хоть мать, хоть сын проси – не дам!»
Н.А.Некрасов. 1876
|
Голодна
Стоїть мужик – і хилиться,
Іде мужик – не дивиться!
З кори його розпучило,
Злим гореньком замучило.
Чорніш обличчя тьмяного
Не бачено у п’яного.
Іде – хрипить, іде – і спить;
Добрів туди, де хліб шумить.
Як ідол став над колосом,
Стоїть, співа без голосу:
«Доспій, доспій, хліб-батенько!
Я ратай твій, Панкратонько!
Окраєць з’їм, гора – мала,
Ватрушку з’їм – не менш стола!
Все з’їм один, управлюсь сам.
Хоч мати, син проси – не дам!»
Марія Пригара (1946)
|