На батьківщині
      Розкішне ти, колосся заповітне
      родимих нив, –
      цвіте, росте, спіліє зе́рно житнє...
      А я – зоскнів.

      Я створений так дивно небесами
      (й це жереб мій),
      що хліб ланів, упораних рабами,
      мені гіркий...

Листопад 2021
На родине
      Роскошны вы, хлеба заповедны́е
      Родимых нив, –
      Цветут, растут колосья наливные,
      А я чуть жив!

      Ах, странно так я создан небесами,
      Таков мой рок,
      Что хлеб полей, возделанных рабами,
      Нейдет мне впрок!

Н.А.Некрасов. 1855
На батьківщині
      Розкішні ви, сподівані цари́ни1
      Коханих нив –
      Налитий колос, зе́рно до зернини,
      А я ледь жив2!

      Так дивно я живу під небесами
      В злім талані,
      Що хліб ланів, засіяних рабами,
      Важкий мені!

Терень Масенко (1946)

1 «Ца́рина» – це або незасіяне поле, або засіяне поле (діал.). Але в кожному разі, тут тавтологія: «царини нив» – це «лани ланів».

2 «Жив» – це дієслово минулого часу; тут має бути – «живий».