Сільські новини
(в скороченні)
– Ну, як життя, мужики?
– Жито, нівроку, чимале...
Та – не без лиха таки:
злодії ліс твій покрали.
Звісно, як стався наклад –
визвали ми станового¹;
він же – слизький, наче гад,
й користі з нього – нічого:
«Ваші ведмежі кути, –
каже, – я знати не знаю;
де мені слідства вести,
й висікти всіх не встигаю!»
Так і поїхав ні з чим,
навіть не бачив діброви;
трібний із волості чин
та депутат повітовий!..
Мотрі, рекрутці новій,
ще раз дісталося нині:
донечку – з рік було їй –
з’їли незамкнені свині;
в Липках невістка одна
свекра узяла на вила;
за́ що – напевне, він зна...
Громом підпаска убило.
Сталася буря така!
В ріках – аж повені прикрі!
Як на Великдень в дячка,
дзвони гуділи на вітрі.
Хлопець би, звісно, вцілів,
тільки – гукнули з дороги:
«Що ж ти під деревом сів?
Гірше там, вийди, убогий!»
Звіривсь на старших дітвак,
сів під рядном на горбочку;
Бог і націлив відтак
грім в цю самісіньку точку!
В Гірках оцей буревій
вкоїв пожар страховитий;
нижче – Корчівка, так їй
випало теж погоріти.
В Гірках пожар майже стих,
ждали, обійде Корчівку...
Дивляться – вітер на них
гонить вогонь без спочивку!
Полум’ю навстріч пішли
піп та дячок з корогвою –
пагубу не відвели:
видно, Господь не вдостоїв.
Вересень 2021
|
Деревенские новости
<...>
– Как урожай? – Ничего.
Горе другое: покрали
Много леску твоего.
Мы станового¹ уж звали.
Шут и дурак наголо!
Слово-то молвит, скотина,
Словно как дунет в дупло,
Несообразный детина!
«Стан мой велик, говорит,
С хвостиком двадцать пять тысяч,
Где тут судить, говорит,
Всех не успеешь и высечь!»
С тем и уехал домой,
Так ничего не поделав;
Нужен-ста тут межевой
Да депутат от уделов!
В Ботове валится скот,
А у солдатки Аксиньи
Девочку – было ей с год –
Съели проклятые свиньи;
В Шахове свекру сноха
Вилами бок просадила –
Было за что... Пастуха
Громом во стаде убило.
Ну уж и буря была!
Как еще мы уцелели!
С церкви-то колокола –
Словно о Пасхе гудели!
<...>
И уцелел бы, да вишь
Крикнул дурак ему Ванька:
«Что ты под древом сидишь?
Хуже под древом-то... Встань-ка!»
Он не перечил – пошел,
Сел под рогожей на кочку,
Ну, а Господь и навел
Гром в эту самую точку!
<...>
Этой же бурей сожгло
Красные Горки; пониже,
Помнишь, Починки² село –
Ну и его... Вот поди же!
В Горках пожар уж притих,
Ждали: Починок не тронет!
Смотрят, а ветер на них
Пламя и гонит, и гонит!
Встречу-то поп со крестом,
Дьякон с кадилами вышел,
Не совладали с огнем –
Видно, Господь не услышал!..
<...>
Н.А.Некрасов. 1860
|