Збулося! Я – бабуся.
    Уляпалась таки.
    Тепер, мабуть, зігнуся,
    як інші всі бабки;

    тепер, мабуть, полізе
    з-під фарби сивина,
    у крові – брак заліза
    та цукру зайвина...

    Тепер почнуться брижі
    та зморшки круг очей;
    закину в хижу лижі
    і ще мільйон речей;

    скажу «прощай» боліду,
    за дріб’язок продам,
    і більше не поїду
    на швенді в Амстердам;

    з контактних списків слизну
    в своїх чоловіків,
    й мереживну білизну
    зніму навік-віків...

    Й гада́ колишній мачо,
    вітаючи мене,
    що я від щастя плачу...
    Яке ж воно дурне.