Дві Росії
(уривок)
      Біле розложисте поле,
      віхи край довгих доріг;
      серце від смутку та болю
      я захистити не міг.

      Млиста негода злоститься...
      Скільки триватиме це?
      Чорна загострена птиця
      креслить у вітрі кільце...

      Русе блідава! Де саме
      норов захований твій,
      поза якими лісами
      піниться буйства напій?

      Хто у диявольській требі
      п’яну тебе вколисав?
      Світлої усмішки в тебе
      зроду я ще не вбачав...

      Крізь напівморок неволі
      я тільки й бачити міг:
      біле розложисте поле,
      віхи край довгих доріг...

Липень 2019
Две России

      Белое ровное поле,
      Вешки у длинных дорог;
      Сердце от грусти и боли
      Я уберечь не мог.
      
      Мглистая непогодь злится,
      Нет ни начал, ни концов...
      В воздухе черная птица
      Черное чертит кольцо...

      Русь бледнолицая! Где же
      Спрятано сердце твое,
      Где же упорство медвежье,
      Буйства хмельное питье?

      Кто тебя в дьявольской зыбке
      Пьяную в сон укачал?
      С детства я светлой улыбки
      В жизни твоей не встречал...

      Сквозь полусумрак неволи
      Только и видеть я мог:
      Белое ровное поле,
      Вешки у длинных дорог...

В.Д.Александровский. 1920