На кордоні
І ось вона ізнов, Росія...
Хрести та храми, як завжди.
Та помічаю знов усі я
убозтва вічного сліди.
Жандармські формені лівреї
являють сяяння своє,
й обличчя вираз: «Ми – лакеї!»
опричну зграю видає.
І знову – бідні, нетверезі...
Й здається в цій юдолі сліз,
що навіть сосни та берези
по-рабськи хиляться униз.
Червень 2019
|
На границе
И вот опять она, Россия...
Опять и церкви, и кресты,
И снова вижу на пути я
Следы старинной нищеты.
Опять жандармские ливреи
Цветами яркими блестят,
И выраженье: «Мы – лакеи!»
Черты опричников хранят.
Опять насилия и слезы...
И как-то чудится во мгле,
Что даже ели и березы
Здесь рабски клонятся к земле!..
Н.А.Морозов. 1881
|