На кордоні
      І ось вона ізнов, Росія...
      Хрести та храми, як завжди.
      Та помічаю знов усі я
      убозтва вічного сліди.

      Жандармські формені лівреї
      являють сяяння своє,
      й обличчя вираз: «Ми – лакеї!»
      опричну зграю видає.

      І знову – бідні, нетверезі...
      Й здається в цій юдолі сліз,
      що навіть сосни та берези
      по-рабськи хиляться униз.

Червень 2019
На границе
      И вот опять она, Россия...
      Опять и церкви, и кресты,
      И снова вижу на пути я
      Следы старинной нищеты.

      Опять жандармские ливреи
      Цветами яркими блестят,
      И выраженье: «Мы – лакеи!»
      Черты опричников хранят.

      Опять насилия и слезы...
      И как-то чудится во мгле,
      Что даже ели и березы
      Здесь рабски клонятся к земле!..

Н.А.Морозов. 1881