Лихий сон
Мені наснилось: я – не вибравсь із Росії.
Це сон, чи це ява, що там – ніяких змін?..
І голуби там є. А ще – отруйні змії.
І досхочу вовків. І тьма в’язничних стін.
Бруд «Ревізора» в ній. Весь гоголівський пострах.
Про що здіймали річ Успенський та Щедрін.
Подеколи мигне видіння шашок гострих –
і знов йде до землі землі убогий син.
Під вікнами – старці. Не вельми жити раді.
У вас нежданий гість. Посвідчення, мундир.
Люб’язний офіцер. Увічливий насправді.
Чиїсь до вас листи бере на сувенір.
Кругом на сто верстов – неправда, знову й знову.
На тисячу верстов – образа та біда.
Даремні зумкотять чи мухи, чи розмови.
І марно кров тече. І сльози – як вода.
Червень 2019
|
Дурной сон
Мне кажется, что я не покидал России,
И что не может быть в России перемен.
И голуби в ней есть. И мудрые есть змии.
И множество волков. И ряд тюремных стен.
Грязь «Ревизора» в ней. Весь гоголевский ужас.
И Глеб Успенский1 жив. И всюду жив Щедрин2.
Порой сверкнет пожар, внезапно обнаружась,
И снова пал к земле земли убогий сын.
Там за окном стоят. Подайте. Погорели.
У вас нежданный гость. То – голубой мундир.
Учтивый человек. Любезный в самом деле.
Из ваших дневников себе устроил пир.
И на́ сто верст идут неправда, тяжба, споры,
На тысячу – пошла обида и беда.
Жужжат напрасные, как мухи, разговоры.
И кровь течет не в счет. И слезы – как вода.
К.Д.Бальмонт. 1913
|