Расєя
(в скороченні)

      Знов тут б’ються, пиячать і плачуть
      під частушку докучну якусь.
      Проклинають невдачливу вдачу,
      проминувшу спогадують Русь.

      Тут у кожного – втрати та хиби.
      Зелень травня! Та червня блакить!
      Чи не з того – мертвотою ніби
      над цією гульбою чадить.

      У очах – навіженість юроди,
      у речах – бунтівне сум’яття...
      Їм до болю самих себе шкода,
      що знічев’я згубили життя.

      Ні! Не впустять забави своєї, –
      їм безглуздості дано сповна.
      Ех, Расеє моя... Расєя...
      Азіатська – як є – сторона!
      

Червень 2019
      Снова пьют здесь, дерутся и плачут
      Под гармоники желтую грусть.
      Проклинают свои неудачи,
      Вспоминают московскую Русь.
      <...>
      Что-то всеми навек утрачено.
      Май мой синий! Июнь голубой!
      Не с того ль так чадит мертвя́чиной
      Над пропащею этой гульбой.
      <...>
      Что-то злое во взорах безумных,
      Непокорное в громких речах.
      Жалко им тех дурашливых, юных,
      Что сгубили свою жизнь сгоряча.
      <...>
      Нет! таких не подмять, не рассеять.
      Бесшабашность им гнилью дана.
      Ты, Рассея моя... Рас... сея...
      Азиатская сторона!
      

С.А.Есенин. 1922
      Знову п’ють тут, і б’ються, і плачуть
      Під гармоніки жовту журу.
      Проклинають свої невдачі
      І московську пригадують Русь.
      <...>
      Всі щось втратили безповоротно.
      Травню синій! Червнева блакить!
      Чи не тим отак духом мертвотним
      Над пропащим розгулом чадить?
      <...>
      Зле щось в поглядах цих божевільних,
      Непокора... пече їм уста.
      Жаль їм юних, дурних, що безцільно
      І спрожогу згубили життя.
      <...>
      Ні! Таких не скорить, не розсіять.
      Відчайдушність їм гниллю дана.
      Гей, Росіє моя... Рос... сіє...
      Ти азійська моя сторона!
      

Роман Ладика (2007)
      Знову п’ють тут, і б’ються, і плачуть,
      Журба ллється у пісню якусь,
      Проклинають свої неудачі
      І московську знов згадують Русь.
      <...>
      Де поділось, віками утрачене –
      Травні чисті, ті дні голубі!
      Чадом тхне тут давня мертвячина,
      В цій пропащій запійній гульбі!
      <...>
      Щось погане в узорах безумних,
      Непокірне, в крикливих словах,
      Шкода їх – молодих нерозумних,
      Що згубили життя згоряча!
      <...>
      Ні! Таких не зім’ять, не розсіять!
      Легковажність – гнилизна дала!
      Ех, Росія моя ...Роз-сія...
      Азіятська моя сторона!
      

Наталя Буняк (2014)