Рідний край
Сунеш по снігах одноманітних...
Потім – міст, яруга, чагарі,
під горою – селище самітне,
та забутий цвинтар на горі.
Ні душі в селі; не червоніють
у домах запалені вогні;
сліпо зруби в сутінках чорніють...
Знаю я: покинуті вони.
Пахне там холодною золою,
проваливсь димар цілком у піч,
і стоїть хатина неживою,
трусить порох з даху навсібіч.
Попід стріхи вітер лютий віє,
сипле снігом... Тільки він один
за тобою, рідний краю, скніє
посеред пустих твоїх рівнин!
Певні у новій, у кращій долі,
ми забути хочемо мерщій
цвинтар цей, і вішки в білім полі,
і пустелю в темряві нічній.
Шлях біжить, на ньому хуга грає,
потім – засипає пластовень...
Так нехай скоріш уже вмирає
цей похмурий, моторошний день.
Червень 2019
|
Родимый край
Вьется путь в снегах, в степи широкой.
Вот – луга и над оврагом мост,
Под горой – поселок одинокий,
На горе – заброшенный погост.
Ни души в поселке; не краснеют
Из-под крыш вечерние огни;
Слепо срубы в сумерках чернеют...
Знаю я, – покинуты они.
Пахнет в них холодною золою,
В печку провалилася труба,
И давно уж смотрит нежилою,
Мертвой и холодною изба.
Под застрехи ветер жесткий дует,
Сыплет снегом... Только он один
О тебе, родимый край, тоскует
Посреди пустых твоих равнин!
Мы спешим, мы ищем лучшей доли,
Мы хотим, чтоб это стало сном –
И погост, и вешки в белом поле,
И пустыня в сумраке ночном.
Путь бежит, в степи метель играет,
Хмуро сходит долгой ночи тень...
О, пускай скорее умирает
Этот жуткий, этот тусклый день!
И.А.Бунин. 1897
|
* * *
В’ється шлях в снігах, в степу широкім.
Ось луги, над яром міст, горби,
Під горою – хижі одинокі,
На горі – занедбані гроби.
Пустка у селі; не червоніють
Із-під стріх увечері вогні;
Лиш хатини в сутінках чорніють...
Знаю я – покинуті вони.
Пахне в них холодною золою,
Геть осів, запав у піч димар,
І давно вже стала нежилою
Хата мертва, зимна і німа.
Попід стріхи вітер шпарко дує,
Сипле снігом... Тільки він один
За тобою, краю мій, сумує
Посеред твоїх пустих долин!
Путь біжить, в степу хурдига грає,
І похмура тінь нічна зійде...
О, нехай хутчіше помирає
Цей жахливий, каламутний день!
Роман Ладика (2009)
|