Батьківщина
(в скороченні)
Ті ж самісінькі роси, тумани,
під зорею рожевий осот,
холодіючий шелест поляни,
голодуючий, бідний народ;
і в привіллі, на волі – неволя;
і суворий свинцевий наш край
нам гукає з холодного поля,
посилає спонуку: «Вмирай!..»
Зледеніла країна затята, –
мов залізом по долі шкребе...
О Росіє, нелюбляча мати,
хто отак опаскудив тебе?
Червень 2019
|
Родина
Те же росы, откосы, туманы,
Над бурьянами рдяный восход,
Холодеющий шелест поляны,
Голодающий, бедный народ;
И в раздолье, на воле – неволя;
И суровый свинцовый наш край
Нам бросает с холодного поля –
Посылает нам крик: «Умирай!..»
<...>
Роковая страна, ледяная,
Проклятая железной судьбой –
Мать Россия, о родина злая,
Кто же так подшутил над тобой?
Андрей Белый. 1908
|