Дума російська
(уривок)
До зла й добра – однаково байдужі,
ви відступаєте завжди без боротьби,
при небезпеці – неухильно ви в калюжі,
а перед владою – зневажені раби.
Юрбою хмурою – історії ізгої –
промайнете, немов фантомів череда,
не залишивши ні ідеї видатної,
ні виявів початого труда.
І пам’яті про вас, коли пристигне днина,
суддя-нащадок не залишить жодних прав –
з ядучим посміхом ошуканого сина,
чий спадок – батько змарнував.
Квітень 2018
|
Дума
К добру и злу постыдно равнодушны,
В начале поприща мы вянем без борьбы;
Перед опасностью позорно малодушны
И перед властию – презренные рабы.
<...>
Толпой угрюмою и скоро позабытой
Над миром мы пройдем без шума и следа,
Не бросивши векам ни мысли плодовитой,
Ни гением начатого труда.
И прах наш, с строгостью судьи и гражданина,
Потомок оскорбит презрительным стихом,
Насмешкой горькою обманутого сына
Над промотавшимся отцом.
М.Ю.Лермонтов. 1838
|
Дума
До зла й добра ганебно ми байдужі,
Ми рано в’янемо, не знавши боротьби,
Перед погрозами – мов малюки недужі,
І перед владою – затуркані раби.
<...>
В пустелю забуття похмурою юрбою
Пройдем по світу ми без шуму і сліда,
Не кинувши вікам ні думки осяйної,
Ні генієм зігрітого труда.
І прах наш, з вироком судці й громадянина,
Нащадок оганьбить презирством без кінця,
Скорботним насміхом ошуканого сина
Із марнотратника-отця.
Максим Рильський (до 1964)
|
Дума
І до добра, й до зла ми всі байдужі,
Ще й не почав як слід – вже здавсь без боротьби,
Де небезпека, там ганебно-малодушні,
А перед владою – покірні, як раби.
<...>
Юрбою хмурою, забутою дочасно,
Над світом пройдем ми й не лишимо слідів,
Не кинувши вікам ані ідей незгасних,
Ні генієм осяяних трудів.
І прах наш буде вщент зневажений нащадком,
Безжалісним його, насмішливим пером –
Суд громадянина над слабодухим батьком,
Що промотав усе добро.
Наталія Горішна (2018)
|