Свободи сіяльник самітний,
до зірки став я на ланах;
із чистим серцем, беззавітно
по бур’янистих борознах
я розсипа́в живе насіння –
та дурно тратив час і вміння,
ріллею марно я пропах...
Годуйтесь, вкоськані народи!
Вас не розбудить честі гук.
Навіщо стадам дар свободи?
Хай пестять вовну та курдюк.
Планида їхньої породи –
ярмо зашийне та канчук.
2014, 2019
|
Свободы сеятель пустынный2,
Я вышел рано, до звезды3;
Рукою чистой и безвинной
В порабощенные4 бразды
Бросал живительное семя –
Но потерял я только время,
Благие мысли и труды...
Паситесь, мирные народы!
Вас не разбудит чести клич.
К чему стадам дары свободы?
Их должно резать или стричь.
Наследство их из рода в роды
Ярмо с гремушками да бич.
А.С.Пушкин (1823)
|
Самотній я сіяч свободи,
Бо вийшов рано, до зорі, –
І, щоб зійшли щасливі сходи,
Я кидав в борозни старі
Насіння чистого без ліку, –
Та загубив я стільки віку,
Труди і мислі в тій порі...
Пасіться, скорені народи!
Прекрасна вольносте, дрімай!
Навіщо чередам свободи?
їх треба різать, стригти – й край.
Один в них спадок в рід із роду –
Ярмо брязкуче та нагай.
Андрій Малишко (1953)
|
Сіяч свободи, ще затемна
Я вийшов на ріллю сумну;
Я кидав, ниво під’яремна,
В твою пустошню борозну
Зерно живлюще тихо й гарно –
Та втратив труд і час намарно,
І добру думку не одну.
Пасіться, скорені народи,
Глухі до покликів святих.
Навіщо стадам дар свободи?
Лиш різати і стригти їх.
Навіки в них одні клейноди –
Ярмо з дзвіночками й батіг.
Дмитро Павличко (1989)
|